Резники всех стран, объединяйтесь!

Володимир Ар'єв: Всі довго чекали від Європейської Солідарності рішення. Але без внутрішньої розмови, без демократичного обговорення в партії, яка не є КПССом, рішення не приймаються. А коли приймаються, то не істерично, а зважено.

Далі - рішення фракції Європейської Солідарності:

«Європейська Солідарність» — демократична партія, в якій завжди були і залишатимуться дискусії, різні погляди та гострі суперечки. Це нормально для політичної сили, яка поважає свободу слова і думки.

Але для нас є принципова різниця між дискусією про політичну тактику і розбіжностями щодо базових цінностей та стратегічного курсу країни.

Для «Європейської Солідарності» такими принципами є сильна українська армія, українська мова, незалежна українська церква, членство України в Європейському Союзі та НАТО. Ми переконані: це фундамент української державності, який допоміг Україні вистояти у роки війни з Росією і має визначати її майбутнє.

Ці принципи не залежать від політичної кон’юнктури і не можуть бути предметом торгу — ані всередині України, ані тим більше на переговорах із Росією.

Публічні позиції Олексія Гончаренка щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки України розійшлися з позицією «Європейської Солідарності» та її ідеологічними засадами.

Саме тому партія/фракція «Європейська Солідарність» повідомляє- ми ухвалили рішення що тепер ми не можемо продовжувати спільний політичний шлях через ідеологічні розбіжності.

Це рішення не перекреслює років спільної роботи. Але партійна єдність не може бути формальністю, за якою приховуються принципово різні відповіді на питання про майбутнє держави.

Водночас відповідальність за переговорну позицію України і дипломатичну стратегію сьогодні несе влада, яка має монобільшість і всю повноту повноважень. І широка суспільна дискусія, яку викликали пропозиції Олексія Гончаренка, продемонструвала очевидне: влада має нарешті почати чесну розмову із суспільством про те, як вона бачить реалістичний шлях до припинення вогню і справедливого миру. «Плани стійкості» та «декларації потужності» відповідей на ці питання більше не дають.

Україні потрібна велика і складна розмова про те, як завершити війну, досягти справедливого миру, отримати дієві гарантії безпеки та не допустити нової російської агресії. І суспільство має право знати не лише те, чого ми всі прагнемо, а й якою є реалістична стратегія досягнення цієї мети.

Ми готові до цієї дискусії. Але наша вихідна позиція незмінна: мир не може оплачуватися відмовою від того, заради чого і завдяки чому Україна вистояла у цій війні.

Компроміси можуть бути частиною шляху до завершення війни. Але незалежність України, її європейське майбутнє та право самій визначати систему власної безпеки — не предмет компромісу.