Коротше, зла не хватає...
Деякі незнайомі, знайомі і навіть деякі давні друзі запитують у мене- чого я так доїб@вся до того зеленського.
Спробую пояснити.
Уявіть собі- сьогодні виходить на сцену гуморист, маладой і красівий, і шутить шутки про Бучу, про Ірпінь, про Ізюм та Маріуполь. Ну типу, як ваш уйоб@к про Синьйора Голодомора, про граніцу, шо рускіе нємножко отодвігают та про актрису із німецьких фільмів.
Смєшниє короче шуткі. Всєм нравятся.
А? Чого не ржотє? Смєшно ж, про Бучу та Ізюм?
Га? Не чую!
Етадругоє?
Ніфіга нє другоє, дорогі мої зебіли. Просто зараз вам болить- і Буча, і Ізюм.
А нам, незебілам, завжди боліло. Навіть тоді, коли вам було весело і папріколу.
А тепер уявляйте далі. Маладова і красівава юмаріста вибирають під час війни президентом.
Ну, і як ви будете ставитися і до нього і до тих, хто його обрав?
Отож, блять...
© Світлана Горлійчук.
Отправить новый комментарий