Резники всех стран, объединяйтесь!

Дивіться як все цікаво вийшло. Кілька днів тому зелені пабліки рознесли «зраду». Петро Порошенко, бачте, привітав Сі Цзин Піна з переобранням керівником комуністичного Китаю. За пабліками ЗЕботви масово обурилися білі пальто всіх класів аж до Шабуніних, Ігорків Луценко, Загребельських тощо.

Характерно, що дикий меседж Зеленського «краще подзвоніть Джонсону» їхнього обурення не викликав. Всі пояснення експертів про те, що Україна зацікавлена вибудовувати стосунки з Китаєм пройшли як об стінку горохом. У наших громадських активістів і білих пальто мислення тунельне «Сі – комуніст, значить бяка». Ну, Бог з ним. Подивмося, що сталося далі.

Незважаючи на те, що Сі Цзин Пін фактично своїм обранням зробим потужний крок у бік авторитаризму, низку заяв про взаємну співпрацю разом з Китаєм зробили Сполучені Штати Америки. Ба-більше. Сі Цзин Пін практично розстелився килимком перед Вашингтоном, особисто підкресливши необхідність співпраці зі Штатами. Хто там що про Тайвань казав?

Відповідь. Про Тайвань казала низка американських експертів, переважно про те що Тайваню нічого не загрожує. Наприклад, старший співавтор в журналі Forbes, і за сумісництвом аналітик з питань національної безпеки США Крейг Хупер заявив про цілком реальний варіант за якого Китай може запросто відмовитися від своїх агресивних намірів щодо Тайваню (бо там США) і спробувати анексувати східні регіони Росії (бо там залишки «другої армії світу», вже пошматовані в Україні).

Чи існує така вірогідність?

Щойно з’явилася інформація, що президент Росії Путін досі не може додзвонитися до Сі Цзин Піна, аби його привітати. Китайський лідер тупо не бере слухавку. Оскільки такий ігнор на тлі реверансів Сі у бік США, свідчить про явне похолодання стосунків між Пекіном і Москвою, Кремль почав відверто брехати. Була негайно організована телефонна розмова між Лавровим і Ван І, після чого китайці заявили, що відбувся обмін думок, а Москва – ніби Китай підтримав позицію Росії «щодо справедливого врегулювання ситуації навколо України».

Я досі регочу коли спостерігаю як пабліки наближені до ОПУ цитують позицію офіційного Китаю, а ЗЕботва – російську трактовку. Ага, у т.ч. ті особи, які дуже люблять волати про комсомольців. Очевидно, у Подоляка так поспішали, що не встигли змінити методички.

Коротше. Що ми маємо в підсумку? Ми бачимо як Китай хилиться до Заходу, не поспішає контактувати з Кремлем і явно гострить зуби на російський Далекий Схід. Вигідно нам це? Неймовірно. Якщо Китай навіть не вторгнеться, а налякає Кремль перспективою вторгнення, Москва уже постане перед загрозою другого фронту. А якщо Китай от просто перекриє поставки в Росії своєї елементної бази... Розумієте, експорт Китаю в РФ це копійки порівняно з експортом у США та країни Заходу.

Коротше. Іде велика гра, дуже вигідна для нас. Порошенко це зрозумів і зробив відповідний крок. Ба-більше. Очевидно, що самому Зеленському вітати Сі не комільфо. Проте. Зараз ніщо не заважає ОПУ підтримувати стосунки з Сі через лідера опозиції – Петра Порошенка. Логічно?

Так от в ОПУ у все це просто не врубилися. Там разом з Ігорками Луценко і Загребельськими здійняли крик: «А-а-а! Сі комуніст, а це погано-погано!» Там через вітання Порошенка, з Порошенка поглузували. ОПУ вкотре самі підтвердили, що Порошенко – політик-ваговик, а вони всі – дилетанти і демагоги.

Ці люди стверджують що коаліція на підтримку України – їхня заслуга. Я уявляю як з того регочуть у Вайт-холлі і в Білому Домі.