Резники всех стран, объединяйтесь!

Трохи довго, але важливо. Про ті Мінські угоди, які так звично називати «зрадницькими». Тільки факти:
1. Мінські угоди не передбачали територіальних втрат. Ні Криму, ні Донбасу. А навпаки - повернення їх мирним шляхом.
Де зрада?
2. Мінські угоди передбачали виведення російських військ з територій Донбасу. І порушив це путін. Де зрада?
3. А хто не хотів виконувати мінські домовленості? Не Україна. Кремль хотів їх позбутися, не Україна. Росію вони тримали в покорі, не Україну.
4. Саме Мінські домовленості продемонстрували всьому світу, що Путін недоговороздатний, і це сильний хід Києва. Де ж зрада?
5. мінські угоди дали нам найдорожче - час. Час створити сучасну армію натівського зразка. ЗСУ, яке рік тому виявилося спроможним захистити краіну.
І це зовсім інша армія, аніж та, що була порізана і продана за безцінь (техніка і танки), знищена (ракети і снаряди) і просто доведена до краю міністром оборони - громадянином Росіі Лєбєдєвим і попередніми урядами.
Чи ви пам’ятаєте босі і голі батальйони хлопців, що формувалися з Майдану, в основному волонтерами, бо в держказні був нуль?
Я пам’ятаю.
В 2019 новій владі дісталася сучасна натівська армія, з унікальними українськими розробками - артилерійська система Вільха, ракети Нептун. Багдани, Стугни, Корсари та інше.
Так. Щоб це створити, потрібен був час. І ми його виграли, завдяки Мінським угодам. Всі п’ять років разом з партнерами наполягаючи на виведенні російських військ.
Ми здобули дипломатичну підтримку, збудували армію і об’єднали суспільство національною свідомістю - так, мовою, вірою, культурою.
І на це теж потрібен був час.
Мінські угоди - давали шанс уникнути великої війни. І це про сотні тисяч збережених життів…
І ще. Завдяки мінським домовленостям Україна дорослішала, а демократія утверджувалася в державі. І в Україні були чесні і справедливі вибори, завдяки яким був обраний шостий президент.
Тому «зрадницькі мінські угоди» - це примітивне кліше, яке дуже подібне до ще одного ще недавно улюбленого юмористами кліше: « Бо путін нападе». Багато хто сміявся. Зараз не смішно.
Це кліше точно варто було б переосмислити в країні з 20% окупованої території і такою кількістю жертв і руйнувань.
І зраду напевно варто пошукати в іншому місці. Може там, де лейтенант Баканов?

Вікторія Сюмар