Не вірю
Я не іронізую з приводу того, що Зеленський перейшов на рейки "армії, мови, віри". Знаєте чому?
Тому що язиком молоти - не мішки носити. Почекаємо, доки щось зі сказаного обернеться ділом. Поки що далі заяв і проектів справа не рухається.
Це як з Київським окружним судом, який Зе "розформував" іще два роки тому. Тільки суд про це поки що не здогадується, а Вовин законороект уже миші з'їли у Стефанчука під сукном.
Вибачте, я не вірю людині, у якої корупція закінчилася, тому що "всі корупціонери виїхали за кордон". Один Тимошенко чомусь залишився, але ж Велике будівництво - ета другоє.
Я не вірю діячеві, який не попередив країну про вторгнення, щоб а) українці не втекли, і б) щоб українці краще воювали, коли їхні дружини і діти будуть у російських катівнях.
Хоча "не вірю" тут не зовсім точно, скоріше "зневажаю", так буде правильніше.
Я не вірю політику, чия політична сила дала найбільшу кількість зрадників і колаборантів, переплюнувши навіть опзж, і чиї персональні призначенці розвалили роботу безпеки і розвідки.
Я не вірю тим, у кого крім пафосу і гучних слів більше нічого нема. І чим більший провал, тим красивіші вивіски над пунктами незламності.
Тому я почекаю зі словами вдячності. Скажемо "гоп!", коли вони хоч кудись перескочуть.
Тамара Горіха Зерня
Отправить новый комментарий