Резники всех стран, объединяйтесь!

Знаєте чому поляки не розуміють українців, а українці - поляків?

Тому що українці до сільського господарства відносяться як до бізнесу, а поляки - як до соціальної програми підтримки села. Тому що аграрна економіка економіка України побудована на великих фермерах та агрохолдингах, яких в Україні 40 тис, а в Польщі - на малих фермерах, яких там 1,5 млн!

І конфлікт виник впершу чергу через те, що ці два різні світі, ці дві різні моделі економіки, зіткнулись між собою.

Так, з точки зору бізнес-ефективності, наша модель виявилась ефективнішою. І наші продавці зерна легко могли б знищити польских, а замість них зайняти цей перспективний ринок, чого вони напевно і прагнули.

Однак, намагаючись спонукати поляків до чесної конкурентної боротьби, в нас не враховують одного - самі поляки цього не хотять!!! Вони не хотять укрупнятись, об’єднуватись в великі холдинги, як це робимо ми.

І насправді, їм це не потрібно! Бо можливо ця модель має сумнівну ефективність, але з точки зору макроекономіки ця модель є ефективнішою ніж наша. Бо вона дозволяє великій кількості людей у селі, там де важко знайти роботу, забезпечувати себе самостійно. Якими б вони неефективними не були. А забезпечуючи себе, вони витрачають гроші в економіку, які далі підтримують її зростання.

У нас на жаль цього не розуміють. Бо зациклюючись на бізнес-ефективності, в нас не враховують що на макрорівні, наша власна модель має величезні проблеми. Скільки один великий фермер створює робочих місць зараз? 5-10. Причому часто буває так, що тракторист відпрацює сезон, а потім фермер його відправляє на біржу праці до наступного сезону. З точки зору бізнес-ефективності, це називається cost-cutting. А от з позиції макро, всі інші жителі села сидять без роботи. А це провокує падіння занятості, доходів, сукупного попиту і податкових надходжень у бюджет.

Скажу навіть більше. Саме наше модель привела до того, що наша країна навіть не в змозі себе захистити і просить союзників. В нас навіть до війни тотально не вистачало грошей на все і ми економили на чому тільки можна, скорочуючи навіть важливі витрати. Чому? Бо наша ефективна аграрна бізнес-економіка не могла генерувати такої суми податкових надходжень!

А польска могла. В минулому році, вони замовили 250 Абрамсів, ще рік тому 500 Himars. Ми навіть близько не можемо дозволити собі такі витрати. А вони можуть. Бо навіть їхні модель соціальної аграрної економіки генерує більше податкових надходжень у бюджет ніж наша високоефективна бізнес-модель.
І після цього в нас вчать поляків бізнес-ефективності…

Розумію праведний гнів українців коли ті бачать як поляки розсипають «українське» зерно, але давайте розставимо точки над «і»!

Ну для початку. Хоч це зерно вирощене в Україні, але воно не належить нам з вами. Це зерно приватна власність невеликоі групи експортерів!

І я хочу нагадати, що дехто з цих експортерів не повернули в Україну 8 млрд дол валютної виручки! Ви розумієте що це значить? Що лише чудо у вигляді західної фінансової допомоги тримає нашу валюту і вартість ваших активів від колапсу!

Чи хвилює ця ситуація цих ділків? Та їм пофіг! Їм пофіг, що вони своїми діями наражають нашу економіку на небезпеку. Їм пофіг що буде з вашими активами. Для них головне -вивести звідси максимум грошей. А ви за них впрягаєтесь, захищаєте їх.

Йдемо далі. Вся ця ситуація на кордоні виникла в першу чергу через них! Бо коли добрі європейці після початку повномасштабної війни дозволили користуватись своїми портами, то ці самі ділки вирішили: а для чого нам кудись везти, витрачаючи гроші на логістику, якщо можна збувати продукцію в Польщі? І таким чином вони знищувати місцевих фермерів з чого і почався конфлікт.

І наостанок скажу. Я ніколи не вважав експорт зерна нашим стратегічним інтересом. Не вважаю і зараз. І я не розумію чому в нас державні інтереси підміняються інтересами певних груп осіб…

Павло Вернівський