Резники всех стран, объединяйтесь!

Лапті страшно збудилися через Пугачову. Вона в них там щось типу голосу совісті, причому здебільшого мовчазного, на відміну від Шевчука чи Макаревича, тому її завжди так уважно слухають. Але слухають люди, ближчі до її віку, бо її пісні припали на їхню молодість. Контингенту, народженому у кінці 90-х і пізніше зараз актуальніше, що буде з Гудковим за «я узкій» і оголошення про небінарність Долгополова.

Ці люди, які кохалися у піснях Пугачової, спостерігали за її шлюбами, балахонами і пластичними операціями, вони зараз ні на що не впливають на росії. Це матері лаптів, яких відправляють в Україну грабувати, гвалтувати, знущатися. От їм їхня любима Пугачіха і висловила ці слова підтримки і співчуття.

Хтось там ще угледів дзвінкий ляпас російській владі. Але у влади замість обличчя «резиновая попа», воно не чуствітельноє. І дзвону цього ніхто не почує, крім здебільшого безсилої пугачовської аудиторії. І шо?

Зате у бунтарки Пугачової виросте підтримка серед російської діаспори за кордоном, і якщо вона вирішить дати ще кілька останніх концертів, то буде солдаут. Вони ніби не на мілині з Галкіним, але ж це такий наркотик – обожнювання публіки. Та й гроші не зайві, коли попереду старість на чужині.

Знаєте, мені дуже подобається реакція наша. Якщо через Овсяннікову всі бурлили і висловлювалися, то інтересу до Пугачової вже майже не було. Самі жарти про другий пугачівський бунт і сарказм щодо її щирості.

Ну сказала і сказала, це було очікувано після того як вона явилася до Горбачова на похорон. І то, це ми з вами, злегка придушені піонерським галстуком, ще за інерцією або по роботі заглядаємо, що там у колишніх ніби спільних персонажів.

Молоде покоління взагалі не відстрілює, хто весь цей «Миллион алых рож» на плоту, що відчалив від путінського титаніка? Нарешті ми починаємо дивитися на усі російські процеси так, як мали би дивитися ще у дні проголошення Незалежності.

Я ж сподіваюся, їй ніхто не запропонує український паспорт?