Резники всех стран, объединяйтесь!

Вже ближчим часом Верховна Рада може ухвалити Закон про медіа. Закон євроінтеграційний, який приводить медійне законодавство у відповідність з термінологією ЄС.

Але. Як завжди є Але. В український закон автори вписали регулювання онлайн медіа, чого ЄС (і директива) від України взагалі не вимагає. І не просто регулювання, а можливість блокування інтернет видання без рішення суду, лише за рішенням Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.

Так, саме Нацрада, яка навіть судячи з назви має опікуватися телебаченням і радіо, тепер буде регулювати український інтернет. Такого досвіду в неї немає, бо досі в Україні інтернет не регулювався. Але Нацрада відразу отримує величезні повноваження для регулювання інтернету - проводити перевірки, приходити до місця реєстрації онлайн ЗМІ і вимагати документи, в тому числі і податкові; накладати приписи, визначати штрафи і блокувати інтернет видання або назавжди, або строком на один місяць. Хоча для телебаченням і радіо блокування мовлення без рішення суду не передачено (окрім як за суто формальними підставами).

Загалом законопроект ділить онлайн медіа на три види - анонімні, незареєстровані, зареєстровані як ЗМІ. Тобто, він передбачає реєстрацію онлайн ЗМІ державою, хоч ця опція і є добровільною, але саме вона надає право вважатися журналістами і брати участь у саморегуляції.

Назавжди блокуватимуть за порушення лише анонімні сайти. Незареєстровані блокуватимуть на місяць після трьох грубих порушень, зареєстровані за п’ять. Взагалі порушення законопроект визначає як незначні, значні і грубі. Але відмова від перевірки - теж підстава для блокування (як одне з трьох необхідних порушень).

І тут ключова проблема - в довірі до регулятора. Ще цікаво - а якщо онлайн ЗМІ - це колектив журналістів, що не мають офісу, а працюють дистанційно? Бо закошмарити перевірками можна будь-кого.

Звісно, блокування онлайн видання на місяць призведе до серйозних втрат аудиторії, адже суть роботи онлайн ЗМІ - це його оперативність і регулярність.

Чи можна це пояснити завданнями національної безпеки? Навряд. Бо російські і сепаратистські сайти давно і ефективно блоковані без закону про медіа, а рішенням РНБО через санаційне законодавство. Тому важко це трактувати інакше, аніж як бажання впроваджувати цензуру до онлайн видань, що пишуть про внутрішню українську політику.

Знаєте, що найбільш цинічне в цьому? Навіть не те, що Нацрада, як показує досвід останніх років, є цілком залежною від влади. А тому про незалежність регулювання говорити не доводиться.

Найбільш цинічне, що в Україні включене повне зелене світло для російського месенджера Телеграм. Де всі ці речі, які тепер визначаються як грубі порушення для онлайн медіа, просто процвітають. Але якщо влада вважає, що вона контролює український телеграм, то загрози інформаційний безпеці з боку повністю анонімних ресурсів, нікого не хвилюють. І регуляції там не буде. Тоді як ринок онлайн ЗМІ, які є потужними в Україні і працюють переважно відповідно до журналістських стандартів, зазнає повного втручання держави.

Знаєте до чого це призведе? Правильно. До витіснення їх в російський телеграм. Або інший месенджер.

Також законопроект узаконює телеканал Рада не як парламентський вісник, як державний загальнонаціональний канал, що теж абсолютно не відповідає європейським стандартами .

Український телеринок вже практично монополізований владою через державні телеканали, закон про олігархів, який вимагає дозволу Нацради на придбачання телеканалу та єдиний марафон, з прецедентом вимкненням трьох телеканалів без жодних законних обґрунтувань.

Тепер час за онлайн ЗМІ…

PS. Я за ухвалення цього закону, але за умови вилучення регулювання онлайну з доопрацюванням його разом з журналістами в окремому законі (відповідні правки мелю подані, але відхилені комітетом); або дозволити блокування лише за рішенням суду, як це є з ТБ і радіо. Ну і з телеграмом варто визначитися, хоч трохи було б послідовно.

© Вікторія Сюмар