ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ФРОНТІ?
Давно хотів про це написати, але побачив оцей графік і зрозумів - воно. Краще не проіллюструєш.
Що відбувається зараз на фронті? Відбувається те, що ЗСУ після низки успішних наступів осені 2022 р. знову встали в глуху оборону. Звісно це дало підстави Москві голосити про "надвеликі втрати ЗСУ" і "армія Росії змогла зупинити". Насправді ЗСУ зупинив не ворог, а зимова багнюка.
Так, це правда, ЗСУ виявилася неготова до наступу в умовах зими. Так, у літній і осінній період не прокладали додаткові дороги (попри Велике будівництво, гроші на які все ще виділяють). ЗСУ не мають великих мас автотранспорту, волонтерський транспорт з початком багнюки масово встав на ремонт, а єдиного виробника якісних вантажівок для фронту (МАЗ-Богдан) влада героїчно угробила із суто політичними цілями.
Наступ в таких умова призведе до невиправдано високих втрат, а Україна так не воює. Це - реальність. Проте.
Чим зараз займаються ЗСУ? Вони ведуть оборонні бої обмеженими силами і накопичують резерви. Це очевидно. Наші військові продовжують навчатися за кордрном, про це повідомляють ЗМІ. Ми отримуємо техніку про яку було домовлено раніше. Що це все нагадує? Це нагадує бої зразка літа 2022 р. А що тоді сталося?
А тоді ми втратили Лисичанськ і Сіверодонецьк. І теж тоді доморощені нитики і скиглики голосили про зраду зрадну. І теж тоді я писав, що ми втратили територію, але не втратили перемогу. Чи правий тоді я був?
Так, правий. Бо втративши влітку Лисичанськ і Сіверодонецьк, восени ЗСУ звільнили Харківщину, район Лимана і майже всю Херсонщину разом з обласним центром. Чому це вийшло? Тому що влітку були накопичені резерви для наступу (вони пішли в наступ), а ворог був виснажений обороною.
А тепер погляньте на графік, на обсяги ворожих втрат зразка літа. От завдання таких втрат ЗСУ вистачило, аби перейти в наступ. А тепер гляньте на обсяги ворожих втрат зараз. Наводить на роздуми?
Те що ворог лізе в атаки - нам пощастило. Бо в тих атаках він втрачає нові і нові свої людські ресурси. Що? Наші теж гинуть? Уявляєте? На війні бувають втрати. Не виходить захищати країну в білих рукавичках без втрат і крові - певно тому що особисто ви не на фронті.
Ворог лізе в атаки і зазнає шалених втрат. 700 на день. 900 на день. 1000 на день. У них великі людські ресурси? У них у вересні вони були - але з Харківщини вони драпали. Допомогло? На війні на щастя не все вирішує кількість гарматного м'яса. Багато залежить ще й від уміння і оснащеності. Уміння? Порівняйте Суровикіна з Залужним і всіх їхніх генералів з нашими. Оснащеність? Нам допомагає Захід. А їм?
Ще раз повторюю, нам пощастило певною мірою, що ворог лізе в наступ. Набагато гірше було б якби ворог зараз заривався у землю і будував глибоко ешелоновану оборону. Бо тоді її вже нам довелося би проривати.
Очевидно. Зупинившись через погодні умови, ЗСУ наразі виконує кілька задач. Поповнити свої лави і сформувати нові підрозділи для розвитку наступу (тому й галас про мобілізацію). Зібрати резерви для майбутнього наступу. Обмеженими силами завдавати ворогу нових і нових втрат, аби до моменту контрнаступу ворог був виснажений постійними атаками.
Я цілком припускаю що зараз - квіточки. Що ворог справді підтягує нові сили і готує спроби потужних наступів на кількох напрямках. Їх теж треба зупинити. Розмолоти. А далі...
Згову таки, згадуємо вересень. Ворог виснажився в наступах і тоді в наступ пішли ми. Тільки тепер все буде набагато масштабніше. До повного заільнення України
Оце наша мета. От для цього ми працюємо. Нація здає іспит на право існування - прямо зараз.
PS. Ви ж пам'ятаєте що ниття і скиглення в коментах я дорівнюю до панікерства? А панікерів розстрілюють.
Отправить новый комментарий