Резники всех стран, объединяйтесь!

Кліщіївка та Андріївка.

Бої точаться вздовж двох живоплотів — там, де українці кілька днів тому просувалися до Відрадівки. А росіяни тим часом намагаються перешкодити просуванню ЗСУ контратаками як з півночі, так і з півдня. Артилерія ЗСУ веде активні бойові дії, і це дуже не подобається росіянам.

Курдюмівка.

28-та механізована бригада, здається, почала великий наступ із двох напрямків: один — на Зеленопілля з півночі, інший — на Курдюмівку із заходу. Бої тривають, і результат наразі невідомий (утім, я оцінюю 28-ту ОМбр як «досить досвідчену», щоб не намагатися проводити подібні операції без достатніх на те підстав).

Авдіївка.

Після того як 25 і 26 жовтня, всупереч усякій військовій логіці, були спалені ресурси, схоже, що в останні три-чотири дні росіяни змінили тактику. Замість одночасних атак з півночі і з півдня вони перейшли до чергування цих атак: в один день вони атакують з півночі, в інший — з півдня.

Що зіпсувало їхні плани, так це українська контратака, яка вибила росіян із двох великих польових укріплень на північ від Спартака: мало того що їм довелося перекинути частину своїх виснажених резервів для стабілізації лінії фронту в цьому селі, то тепер вони ще й не впевнені щодо інших можливих планів української сторони в цьому районі.

Я не думаю, що ЗСУ захочуть просуватися надто сильно далі на південь, але це не менш важливо, тому що це, безумовно, означає, що росіяни тим часом набагато швидше засвоюють уроки: цього разу їм знадобилося лише щось приблизно 7−10 днів, аби зрозуміти, що їхній тотальний удар по Авдіївці не спрацює, і вони повинні повернутися до старого, покрокового підходу, який виявився успішним у Бахмуті.

До речі, як уже згадувалося в моєму останньому оновленні, ЗСУ передислокували свою 47-му механізовану бригаду в цей район ще раніше: водночас там перебуває і 1-ша танкова бригада. Таким чином, ситуація залишається «неприємною», але стабільною.

Дніпро.

Як повідомлялося раніше, українська морська піхота пробила собі дорогу між Поймою і Піщанівкою в Херсонській області. Після цього вона також переправилася через річку Кринку, розташовану на північ від неї, і зайняла центральну частину однойменного селища. Таким чином, на Дніпрі з’явився третій плацдарм ЗСУ (на додаток до плацдармів у Поймі та Підстепному) завглибшки і завширшки приблизно 3×8 км.

Тепер питання полягає в тому, куди українці можуть відтіснити росіян, перш ніж будувати понтонний міст і перекидати у великих кількостях важке озброєння?

Джерело