Резники всех стран, объединяйтесь!

Конфлікт з Польщею розкручується. Заява України про позов до Світової Організації Торгівлі здійняла хвилю обурення серед союзників. При цьому навіть погрожувати арбітражем було безглуздо – робота цього органу в СОТ і так заблокована США з 2019 року?

Польща у відповідь оголосила про припинення програм допомоги українським біженцям з 2024. А це – безоплатний доступ до шкіл та медичних послуг, сімейні виплати і дозволи на роботу для понад 1 млн наших співвітчизників. Окрім того - прем’єр Шмигаль пригрозив Польщі та Угорщині блокуванням імпорту певних товарів в Україну, якщо вони не скасують ембарго на ввезення українського збіжжя.

Далі міністр сільського господарства Польщі Телус заявив, що жорстка позиція України щодо заборони імпорту зерна ставить під питання сам вступ України до ЄС. Заступник вітчизняного міністра економіки Качка назвав ці вислови агресивною розвідкою боєм. Схоже, українські чиновники замість шукати порозуміння і проводити переговори, шнурують боксерські рукавиці.

Але сумна правда в тому, що у Польщі на носі вибори, і зернове питання є болючим для місцевих фермерів. Правляча партія «Право і справедливість» підіграє аграріям.

А настрої там войовничі – через українське збіжжя вартість тонни зерна у Польщі впала удвічі. Замість транзиту – зерно осідає в країні, обвалюючи ринок. І тут вступає в дію корупційна схема. Лише дві третини української с/г продукції завозиться на ринки європейських сусідів легально. Решта, так зване чорне зерно на сотні мільйонів доларів, не приносить прибутків у вигляді податків Україні, і перенасичує ринки сусідів дешевою агропродукцією. Лише за перші сім місяців повномасштабного вторгнення і лише через Румунію сумнівні компанії переправили 1,7 млн тонн зерна на майже півмільярда доларів!

І хоча в схемах брали участь представники обох сторін, польські політики перед виборами перебувають у важкій ситуації. Та замість перечекати вибори, українська сторона пішла на розпалення конфлікту.

Після того Польща перейняла стиль Зеленського і компанії: Анджей Дуда відмовився зустрічатися з президентом України у Вашингтоні під час Генасамблеї ООН. І порівняв Україну з потопельником, який тягне рятівників на дно.

Схоже, українська влада досі не зняла рожевих окулярів і вважає, що весь світ їй винен. Агресивна і вимоглива риторика на початку повномасштабного вторгнення дала свої плоди. Однак зараз, наприкінці другого року спільної боротьби проти росії – такі ескапади в бік партнерів вже не працюють. Вони сприймаються як образа та відсутність розуміння і вдячності. Особливо – зважаючи на залежність країни від західної допомоги. І тепер питання до Банкової – наскільки вони готові жити в умовах нового ставлення союзників і відповідати новим викликам і вимогам? Чи просто розірвуть останні дружні зв’язки в угоду власним амбіціям та корупційним інтересам?

Якщо мова ультиматумів не припиниться,якщо конфлікт не буде врегульовано дипломатичними шляхами, підтримка збоку союзників може посипатись ефектом доміно.

@zakrytazona