Резники всех стран, объединяйтесь!

Важливе й знакове для кожного українця свято, оскільки символи держави мають дуже велике значення для національного самоусвідомлення та міжнародного визнання суверенітету країни. Сама дата свята не має чіткої прив'язки до конкретної дати й події. Вірніше, таких подій було дві, але відбулися вони не саме цього дня.

Синьо-жовтий стяг піднімали незлічиму кількість разів і раніше. В тому числі й у недавній нашій історії, коли за це загрожували тривалі терміни ув'язнення. Свідком і навіть учасником деяких з цих подій довелося бути й мені. А вже з кінця 1980-их наш прапор все частіше підносили відкрито на численних акціях та й над будівлями. Вже на початку 1990-го комуністична влада мусила капітулювати перед національною ініціативою. Однак, перші офіційні підняття нашого прапору відбулися у Львові відразу після виборів весною того року над львіськими міською та обласною радами, а також над будівлями рад у всіх областях Західної України. Це вже відбувалося за практично одностайним рішенням новообраних депутатів.

Головним залишалося питання, коли наш стяг піднімуть офіційно над владними інституціями в Києві та, врешті, узаконять. Отже, 24 липня 1990-го (не серпня, як багато хто пише) за рішенням Київської ради відбулося надзвичайно урочисте підняття нашого прапора на Хрещатику перед будівлею Київради. Після того тривалий час саме цей день у столиці був Днем Прапора. А 24 серпня до Верховної Ради занесли великий синьо-жовтий прапор, який люди тримали на мітингу перед Верховною Радою, що вирував і підштовхував нардепів ще УРСР до рішучих дій після московського путчу. Ця подія також була не 23 серпня, як пізніше пробували прив'язати, як обґрунтування до нинішнього свята. Але це так само не мало жодного значення.

Саме ж свято було установлено указом президента Кучми 23 серпня 2004 року: «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…» Пізніше доповнення до указу вніс президент Ющенко, встановивши урочисті заходи цього дня. Офіційних поєднань із якимись подіями, пов'язаними саме з українським прапором не було. Вважалося, що День Прапора логічно відзначати безпосередньо напередодні Дня Незалежності. І це цілком виправдане рішення.

А щодо подій буремного 1991 року, коли утверджувалася незалежність та її прапор, події розвивалися не так стрімко. Прапор дійсно внесли в сесійну залу 24 серпня. Це не був той самий прапор, який ніби був у українців на барикадах біля Білого Дому в москві під час захисту від путчу. Я сам був там і бачив десятки українських прапорів. Але то були невеликі, звичайні саморобні прапори, а в Раду внесли величезний, напередодні пошитий членкинями жіночої громади Руху. Його, попри протести Кравчука, розстелили на столі президії, а інший, менший, поставили заду в президії, здається, поруч з тоді ще наявним там бовваном Лєніна.

Лише 4 вересня після триразового голосування прапор підняли над куполом Ради, спершу разом із кривавим прапором УРСР. 18 вересня рада ухвалила першу постанову, якою узаконила синьо-жовтий прапор, як офіційний. А вже 28 січня 1992 року іншою постановою прапор було визнано державним та встановлений його офіційний опис. Тільки з ухваленням Конституції України прапор визнаний і на конституційному рівні, адже до того часу діяла конституція УРСР із описом червоно-синього прапора, яка, проте, в цій частині не діяла.