Резники всех стран, объединяйтесь!

За даними «Левада-Центр» рівень схвалення його діяльності у червні становив 74%, продовживши тенденцію до зниження. Майже за рік цей показник скоротився на 13%. Не схвалює діяльність правителя кожен п'ятий опитаний. Від вересня 2025 року частка таких респондентів зросла на 10%.

Ще гірші дані дає державна структура рф – ВЦИОМ. За результатами комбінованого опитування росіян, рівень схвалення діяльності президента зараз становить 66% і продовжує знижатися зі швидкістю десь 1% на тиждень.

Зрозумілі всі застороги: і те що соціологічні опитування в автократії виглядають як нонсенс; і те що використовуються різні методики (Левада опитує людей «в живу», ВЦИОМ – «в живу» та по телефону, тому до речі, і є різниця – по телефону власну думку висловлюють більш вільно); і те що отримані дані використовують як інструмент внутрішньої політики (у тому що державний ВЦИОМ дає низькі цифри вбачається вплив кірієнко на путіна, аби той, дивлячись на падіння, погодився на його ж, кірієнко, пропозиції по виходу із кризи).

Але головне не це. А те, що рейтинги для путіна не є дороговказом. Тому я і пропоную просто зафіксувати тенденцію, а не захоплюватися нею. путіну важлива не народна любов, а лояльність окремих верств – армії, ментів, фсбешників, загалом, карального апарату.

У свою чергу, росіяни не дивяться на ці цифри і на їх основі обирають день в календарі, коли йти на протест і скидати владу «вже можна». Вони скорше нажруться і підуть виригувати свій протест, а не запланують його. Тобто, зміна влади там відбудеться скоріш спонтанно, чим стане результатом спланованих дій.

Але і це також добре. Наші удари по паливній інфраструктурі навряд викличуть масові акції на красній площі з вимогою путіна припинити війну. Ті, хто на це сподівається дуже наївний. Результат є, він інший, і суто російський – «бурчание». Незадоволеність викликає злість, злість – саботаж. Росіяни не будуть планово руйнувати державу, для цього в них немає ані рефлексів, ані новітнього історичного прикладу, ані вождів, ані бажання. За те є навчанні головорізи, які готові вбити малолєтку за те, що той помахав автозаку.

Російський бунт тільки на останньому етапі «безпощадный». А до того він тихий, формується на кухнях, в п’яних одкровеннях, анекдотах і побутовій злості. Масово росіяни не знають як жити «добре» і в цьому ми (да будь хто з цивілізованих країн) з ними не співпадаємо. На початку широкомасштабного вторгнення ми помилково думали, що бажання жити нормально, має взяти на росії гору, і що бажання нового айфону зупинить їх від нашого вбивства. Роки показали, що це не так.

Працює інше – погіршення базових умов існування. Росіянами керує не бажання кращого майбутнього, а труднощі сьогодення. Менше бензину, менше хліба, вищі ціни, менше інтернету, більше злочинів від «прошедших сво» - все це буде вганяти їх у все більший жах. Там dulce et decorum est pro patria mori («солодко й почесно померти за Батьківщину») не працює. Спочатку "об'єднанні навколо прапору" починають розходитися по хатах. Заклики «потерпеть» не працюють.

Все тому що у росіян не відбулося зростання між «я» та «ми», «я» та «країна». Те, що сталося у нас. У них відносини з країною товарно-грошові: «ми готові у вас вірити до тих пір поки ви нас годуєте». Удари по енергетичним об’єктам, неможливість їм протистояти і швидко компенсувати втрати, зробити непомітними збитки – все це підриває довіру в цих відносинах.

Тому бунт станеться (якщо станеться) не тому що росіянці усвідомлять жахи війни і несправедливість дій власної країни, і підуть каятися, складати зброю і ставати на коліна. Ні. Просто в якісь момент умовний Ванька, прийнявши чекушку для хоробрості ,піде (не поїде, а саме піде пішки) пиздити начальника, або когось у військоматі, куди загребли його сина, по дорозі кидаючи цеглини у вітрини порожніх магазинів. Ніякої естетики. Як писав товариш Мао: «революція — це не званий обід, не написання есе, не малювання картини і не вишивання…Це повстання, це акт насильства, за допомогою якого один клас скидає інший».

Валерій Калниш