Резники всех стран, объединяйтесь!

1. Швидка повітряна реакція. Нинішня війна має набагато вагоміший повітряний компонент, ніж події на Донбасі в 2014—2015 роках. Мені здається, потрібно поставити пам’ятник тому генералу, який завчасно дав команду облаштувати пункт повітряної оборони в районі міста Вишгород, котрий ліквідував гелікоптери з російським десантом, що рухалися з півночі ще в лютому. Зараз деякі з цих гелікоптерів підіймають з дна Київського водосховища.

   Обсяг задач, які збройні сили можуть виконати з повітря, є величезним. Ймовірно, майбутні війни включатимуть ще вагоміший повітряний компонент. Потрібно відзначити зусилля ЗСУ зі знищення бойових російських гелікоптерів Ка-52 Алігатор — насамперед під Києвом та на Харківщині. Російська армія використовує Алігатори для зачистки території, тому рішення піти на ризик, не відступити із займаних позицій та виконати спроби з ліквідації такого гелікоптера вимагають мужності. Крім Javelin, NLAW та Stinger, зараз проти бойових гелікоптерів РФ можуть бути використані протиповітряні гвинтівки EDM4S, котрі Україні надала Литва, а також американські дрони Phoenix Ghost та Stiwchblade. Не обов’язково здіймати в небо МіГ-27, які є на балансі українських протиповітряних сил, щоб виконати поставлену задачу — сучасний дрон може впоратися з нею, не підставляючи під ризик життя пілота.

2. Новітнє покоління артилерії. Цікаво, що в Україні втратило свою незайманість ціле покоління сучасної європейської артилерії — це насамперед САУ, польські Krab та словацькі Zuzana 2. Вони брали участь в чималій кількості тренувань, але в Україні вперше здобули досвід реальних бойових дій, що, безумовно, підвищить ціну на ці озброєння.

   Саме зараз нові поставки сучасної артилерії продовжують надходити в райони бойових дій — звичайно ж, включаючи Донбаську операційну зону. Американські САУ Paladin, німецька артилерія Leopard та Gepard фактично розмили ту різницю, яка існує між танками та самохідними гаубицями. Цифрове покоління артилерії здатне виконати значну частину роботи на полі бою завдяки своїм автоматичним функціям. Частина цієї артилерії вже має електродвигуни, а це покращує її швидкість. Німецька артилерія має універсальні двигуни для різних видів палива. Саме енергоефективність стане горизонтом нових технологічних проривів у розробці нових поколінь військової техніки. Швидкість та точність — головні задачі артилерії на сьогоднішній день. В той час, як російська артилерія залишається неповороткою, українська артилерія виконує значно більше рухової роботи, постійно переміщаючись між різними операційними зонами. Це робить українську артилерію сильнішою та ефективнішою. Традиційно добре себе показують американські гаубиці М777 завдяки своїй мобільності, точності та легкості в керуванні. Саме артилерія зробила вартість просування російської армії бодай на 1 км в західному напрямку на Донбасі критично високою.

3. Децентралізація бойової операційної активності. Слід віддати належне керівництву ЗСУ за те, що українські офіцери в районах бойових дій мають достатньо можливості приймати самостійні тактичні рішення. Полк Азов, бригада Холодний Яр, Іноземний легіон, Київська територіальна оборона, Миколаївська територіальна оборона, Чернігівська територіальна оборона — це все гарні приклади децентралізованих дій ЗСУ. Окрім того, слід згадати партизанський рух південної України, який зумів швидко самоорганізуватись та забезпечити виконання тактичних задач на окупованій території. Якщо характер бойових дій на Донбасі таки вимагає певної централізації тактичних команд, оскільки включає високу концентрацію бойових підрозділів, то характер бойових дій у південній Україні інакший — операційні зони ширші, тому більші можливості, але й ризики теж є.
4. Тактичні інновації. Як ми бачимо, тактика російської армії будується на принципі географічної експансії з метою окупації певних територіальних зон України. Така тактика вимагає від росіян формувати штурмові загони, забезпечувати їм підтримку авіації та бронетехніки, а також мобілізувати певну кількість операційного резерву та інженерних підрозділів для побудови фортифікацій. Подібна тактика вимагає чималої кількості людських ресурсів, а це — потенційні втрати, адже ЗСУ ведуть інтенсивну активність зі спротиву російській тактиці. Якщо говорити про тактичні інновації ЗСУ, то потрібно в першу чергу звернути увагу на Донбас. На Донбасі українська армія застосовує тактику виснаження росіян. Це призвело до того, що російська армія була змушена ввести тримісячні контракти для своїх військовослужбовців та підвищити їм платню, адже тамтешні ветерани не згодні воювати у вкрай інтенсивній зоні Донбасу довше трьох місяців. Крім цього, українська армія робить ставку на швидкість, намагаючись здобути операційну перевагу в максимально швидкий термін, щоб не наражати бійців на зайву небезпеку. На боці української армії — добре знання ландшафту та географії районів бойових дій.
5. Економічний елемент окупаційної активності росіян. Серед тактичних ходів, які вже використала і надалі використовує російська армія, окуповуючи українські населені пункти, варто звернути увагу на економічний елемент. При окупації сіл та містечок на півночі Київської області, російська армія блокувала постачання продуктів харчування та медикаментів, пропонуючи натомість власну гуманітарну допомогу, щоб спробувати завоювати симпатії населення. Та сама тактика була використана в Чернігівській та Сумській областях. Відомий випадок, коли мешканці містечка Краснопілля в Сумській області централізовано відмовилися від російської гуманітарної допомоги. У селищі Катюжанка на півночі Київщини сталося інакше — більш молода демографія, велика кількість молоді та дітей змусила місцеве населення приймати гуманітарну допомогу. У місті Славутич, це теж північ Київщини, місцеві підприємці організували масове виробництво хліба в період окупації, щоб зменшити потребу в гуманітарній допомозі. Коли йдеться про окупацію Херсона чи Маріуполя, то характер гуманітарної кризи там набагато глибший, коли є дефіцит не лише харчових продуктів, але й води та ліків, медичної допомоги.
6. Інноваційна робота з військовополоненими. Дуже велика робота здійснена задля того, щоб російські військовополонені були не приводом для звинувачення України в жорстокості, а частиною внеску в нашу спільну перемогу. YouTube-канали, що транслюють допити російських військовополонених, відіграють дуже важливу роль, щоб показати цілому світові: полонені військовослужбовці нагодовані, кожен має власне ліжко для сну та можливість зателефонувати рідним у Росію. Ці допити показують, що більшість російських військовослужбовців мають відпрацьовану легенду для представлення на випадок потрапляння в полон. «Я не знав, куди я їду. Я думав, я їду на навчання. Нас не попередили» — ось так звучать типові зізнання російських військовополонених. Втім, якщо піти трошки далі цієї легенди, то їхні розповіді демонструють подекуди цілковито хаотичний характер військових дій зі сторони російської армії. Полонені південної операційної зони повторюють історії, як їх везли у військовому транспорті в північному напрямку, в Запорізьку та Дніпропетровську області з задачею окупувати населений пункт в максимально швидкі терміни. Йдеться про дві-три години на зачистку центру населеного пункту та повішення російського прапора на мерію. Подекуди ця тактика була розрахована ледь не на цілковиту відсутність спротиву ЗСУ. Зустрівши спротив, російські солдати починали діяти розгублено, подекуди обираючи рішення здатися в полон.
7. Українські перемоги в інформаційній війні. Сектор медіа та інформаційні активісти в соціальних мережах зуміли зробити внесок в створення атмосфери солідарності серед українського суспільства, яке має доступ до усієї повноти інформації про характер бойових дій. Якщо інформаційному супроводу бойових дій на Донбасі у 2014−2015 роках бракувало такої повноти, бо транслювалися лише певні епізоди, то зараз ситуація цілковито інакша. Англомовна комунікація українських журналістів та інформаційних активістів теж сприяє тому, що суспільства країн Заходу не просто знають про деталі ситуації в Україні, але й щиро співчувають боротьбі ЗСУ за перемогу. Російська англомовна пропаганда в соцмережах виглядає непереконливо, хоча й не втрачає своїх великих обсягів. З розгортанням війни український сектор соцмереж почав дещо розділятися щодо провідного наративу — хтось воліє показати, що нормальне життя в Україні продовжується, попри війну, а хтось цілковито зосереджений на трагічному характері подій. Виникнення різних думок з цього приводу закономірне. В подальшому бажано наростити суголосність інформаційного наративу, щоб західна аудиторія не була заплутана в своїх оцінках.
8. Логістика та забезпечення потреб фронту. ЗСУ зуміли налагодити ефективну логістику для швидкого перекидання бойових підрозділів та озброєння в необхідні локації. Російська логістика ще здатна забезпечувати потреби своєї армії в східній та південній Україні, але не тягне підтримку власної бойової активності в центральній, північній і, тим більше, західній Україні. Тому армія РФ — це насамперед армія, приготована для операцій поблизу своїх власних кордонів. Війська НАТО, для прикладу, приділяють надзвичайно велику увагу саме логістиці, адже навіть найсучасніша артилерія, котра не має вчасного поповнення амуніції, нічого не варта на полі бою.
9. Історичні приклади аналогів російсько-української війни. Проаналізувавши цілу низку бойових сценаріїв різних воєн, я би порівняв війну Росії проти України з елементами трьох воєн в історії Європи. Перша — це переможна війна Греції за незалежність від Османської імперії у 1821−1829 роках, коли армія грецьких волонтерів зуміла перемогти турецьку армію, що мала значну перевагу в особовому складі та озброєнні, завдяки своїй самовіддачі. Друга — це бойова операція армії РФ під час Першої чеченської війни 1992−1996 років, де росіяни використали стратегію трикомпонентної географії, щоб окупувати цілий регіон. Саме цю трикомпонентну географію — наступ зі сходу, з півдня та півночі — було використано в Україні. Третя — це опір Балканського регіону діям німецької армії в часи Другої світової війни, коли децентралізовані загони балканських партизан настільки виснажили німецьку армію, що та зрештою мусила відступити, хоча з початку мала величезну перевагу. Та війна на Балканах показала важливий урок: потужний танк — це ефективний інструмент для швидкого наступу, але для утримання території його використати набагато важче. Винищення запаркованих німецьких танків балканськими партизанами мало масовий характер. Українська артилерія, як ми бачимо, теж прицільно б'є по російських танках, які зупиняються на «ночівлю» в селах Донбасу.

©️Via НВ Іван Верестюк