Резники всех стран, объединяйтесь!

Це стає реальною загрозою і я поясню чому.

На початку російського вторгнення світ перебував у стані шоку. Європейські політики миттєво відчули помилковість попередніх спроб умиротворити росію діалогом і одразу почали допомагати Україні. Емоційні виступи Зеленського тоді посилили ефект і сформували підтримку політичних дій в суспільствах країн демократичного світу.

На тлі цього успіху Офіс президента, будемо називати речі своїми іменами - вхопив зіркову хворобу по повній програмі. Відчуття всемогутності переважило здоровий глузд, а про стратегічне мислення ніхто й не затинався. Всю дипломатію сконцентрували на Банковій. МЗС стало актором другого плану, а парламентську дипломатію вирішили скоротити до контрольованого мінімуму, наче непотрібну масовку. Скандали з поїздками відомих депутатів в Таїланд та Емірати стали приводом для остаточного закриття активних міжпарламентських зв'язків.

Народу це сподобалось - мовляв, неча депутатам по закордонах роз'їжджати, бо іншим також зась. Проте, непоінформованим людям або потакають в їхньому незнанні, або пояснюють шкідливість простих рішень. Тож, спробую пояснити зараз тут.

Нашими партнерами є країни демократичного світу. В них час від часу відбуваються вибори. На виборах часто змінюються уряди - все підпорядковано волі більшості. У часи потрясінь політичні настрої суспільства радикалізуються. Ріст популярності правого крила республіканців у США, польської Конфедерації, німецької AfD, RN у Франції стає сейозним викликом для збереження підтримки України у справедливій війні проти агресора та посилення санкцій проти росії.

Крім того, корупційні скандали, які висвітлюють західні ЗМІ, змушують громадян питати у своїх нинішніх урядів: чи достатньо вони зробили для того, щоб фінансова підтримка України йшла куди треба, а не розпихувалась по кишенях українськими можновладцями. Нагадаю лише, що західні вливання - це понад половину доходів бюджету. Без них ми досить швидко станемо Зімбабве економічно і фінансово.

Тому західні політики зараз вимагають дій, хочуть чути роз'яснення не лише від офісу президента, виконавчої гілки влади чи обраних Банковою парламентарів. Горизонтальні зв'язки - це те, що демократичні країни цінують і поважають. Вони зміцнювали фундамент підтримки України навіть в ті часи, коли він тріскався під тиском кремлівського лоббі на Заході.

Тепер робота парламентарів з європейськими і американськими колегами обмежена до мінімуму, в той час, коли, наприклад, у Вашингтоні, політичні групи мають перебувати вахтовим методом і вести постійну роботу з Конгресом. Голова ВР Стефанчук вигадує кожного разу нові і нові приводи, щоб не дозволити нардепам їхати на зустрічі і перемовини з колегами-парламентарями, навіть за свій або за партійний кошт - бо попри чинне законодавство, депутатів не випускають за кордон без дозволу голови Верховної Ради.

Свавільна практика обмеження парламентських контактів вже викликала обурення у західних партнерів. Але змін не відбулося. І авторитарні тенденції вкупі з руйнуванням горизонтальних політичніх зв'язків на фоні постійних корупційних скандалів - все разом може призвести до поганих наслідків для подальшої підтримки України в усіх сферах. Емоції більше не працюють, а раціональні питання в демократичному світі не вирішуються в совковому стилі.

@zakrytazona