Резники всех стран, объединяйтесь!

Багато хто з моїх українських читачів і глядачів сьогодні запитує, чим я керувався, коли попереджав, що якщо російсько-українську війну не вдасться зупинити за чотири роки, ми станемо свідками - і учасниками - нового великого протистояння. А деякі просто наполягають на тому, що відбувся збіг обставин, що Сполучені Штати та Ізраїль в будь-якому разі напали б на Іран - і російсько-українська війна тут ні до чого.

І це сприйняття реальності знову нагадує нам, як важко сприйняти логіку реальних процесів навіть тим, хто знаходиться у самому їхньому епіцентрі - не кажучи вже про спостерігачів. В Ізраїлі війну Росії проти України відразу ж оголосили «не своєю війною». Мені це в обличчя говорили мої колеги, інформовані ізраїльські дипломати і журналісти в перші ж тижні після великого нападу Путіна. І мої нагадування про те, що Іран не випадково постачає Росії «шахеди», що Україна перетворюється на полігон для іранських військових нікого не переконували. Навіть 7 жовтня 2023 року нікого не переконало, хоча за цим нападом на Ізраїль і подальшими подіями очевидно стояв Іран, який залишався союзником Росії.

Тепер дійшла черга до України, де можуть бути впевнені, що війна Сполучених Штатів та Ізраїлю проти Ірану - «інша війна», яка навіть відволікає увагу світу від України. І тут нема чого заперечувати: очевидно відволікає. Та ще й може створити небезпечний дефіцит систем протиповітряної оборони. І допомогти Росії із поповненням бюджету за рахунок нафтових доходів.

Але все ж таки це одна війна - війна головних світових сил за впливи і владу. Росія, яка програла «холодну війну» і змушена була погодитися із незалежністю своїх колишніх володінь, намагається взяти реванш за допомогою грубої сили і повернути собі домінуючу роль у Європі та зберегти впливи в інших регіонах світу, зокрема на Близькому Сході. Китай, який якраз завдяки результатам «холодної війни» перетворився на економічну суперсилу, прагне отримати політичний вплив, який буде відповідати його вазі - так, як це бачать у керівництві Комуністичної партії Китаю. Сполучені Штати, які всі ці десятиріччя були авангардом колективного Заходу, намагаються скористатися цією роллю для стримування Китаю і посиленню власного впливу. А Китай і Росія бажають витіснити Америку.

В цих умовах зіткнення є неминучим, а атаки на тих, хто або є союзниками Заходу, або прагне ними бути - неуникненними. Я ще у 90-і роки минулого сторіччя попереджав, що якщо Україна буде намагатися не просто проголосити незалежність, але стати «справжньою» незалежною державою із власною зовнішньою політикою, її конфлікт з Росією не забариться. І попереджав не один я: у Кремлі виступили з відповідною заявою просто в день проголошення незалежності України!

З Ізраїлем все теж прозоро: практично з дня свого утворення він був незаконною, нелегітимною державою для всього арабського світу та майже всього «глобального Півдня».

Тобто мова йде про атаки на країни, зникнення яких з політичної карти світу не має викликати особливих емоцій. Ізраїль для своїх ворогів - просто нелегітимне утворення на землі Палестини. Україна для тих, хто хотів би закрити очі на російські амбіції - просто шматок Росії, який з незрозумілих причин оголосив незалежність. Ви самі можете подивитись на мапу світу і знайти нові «вразливі» країни. От, скажімо, напад на Тайвань: практично ні у кого ж немає сумнівів у легітимності китайських претензій, отже якщо б Сі Цзіньпіну вдався бліцкриг, залишалося б тільки розвести руками.

Але ніяких бліцкригів, як бачите, не відбувається - і не відбудеться, бо у війні глобальних сил це є майже виключеним. Парадокс в тому, що той самий американський президент, який розуміє цілі Ірану щодо Ізраїлю, не готовий усвідомити цілі Росії щодо України і справжні амбіції Китаю, який допомагає і Ірану, і Росії. І саме це тотальне неусвідомлення створює можливості для поразки Сполучених Штатів у глобальному протистоянні - яким би не був їхній потенціал.

Бо для того щоб виграти і навіть для того щоб вижити потрібно змінити оптику війни.

Віталій Портников