Виталий Портников

«Чотири джерела» і візит до Білорусі. Навіщо Путін говорить про «переговори» з Україною?

Відразу після того, як інформаційна агенція Reuters розповсюдила інформацію про те, що керівник Росії нібито готовий до мирних перегворів з Україною, із посиланням на чотири джерела в оточенні Путіна – про можливість таких перемов, однак дещо в іншій тональності, заговорили і сам Володимир Путін, і його прессекретар Дмитро Пєсков. Так що ми маємо справу зі спланованою інформаційною спецоперацією, цілі якої варто зрозуміти.

Кордони Європи

Після голосування Генеральної асамблеї ООН щодо резолюції, яка проголосила 11 липня Міжнародним днем пам'яті жертв геноциду в Сребрениці, президент Сербії Александар Вучич загорнувся у сербський прапор й імітував лють і скорботу. Вучич, колишній міністр пропаганди сербського диктатора, відомий своїми аматорськими акторськими здібностями. Але мова не про них, а про те, що президент Сербії лютує з приводу геноциду, скоєного на території сусідньої держави – і не сербською армією, а парамілітарними утвореннями боснійських сербів. Сама країна, де був геноцид – Боснія і Герцеговина – підтримала резолюцію. Але її складова, Республіка Сербська, виступає проти й погрожує вийти зі складу спільної з боснійцями та хорватами країни. Та й Вучич ставиться до ситуації так, ніби ніякого державного кордону між Сербією та Боснією немає й Сребрениця досі перебуває десь у єдиній Югославії.

Два президента

Истечение срока полномочий украинского президента, как и следовало ожидать, оживило и российских политиков, и российскую пропаганду, получившую возможность сравнить "легитимного" Путина, только что прошедшего через очередные выборы главы государства, и "нелегитимного" Зеленского, который "держится за власть" даже после того, как время его нахождения на посту главы государства подошло к концу.

И это сравнение двух президентов и их "легитимности", пожалуй, один из лучших примеров нашего существования в мире постправды.

Про перемовини з небажаючими

Я постійно зустрічаюсь із коментарями, у яких мене звинувачують у бажанні «воювати до останнього українця», дискредитації ідеї перемовин тощо. Тому хочу чітко викласти свою позицію.

Три дороги з війни

Через майже два з половиною роки після початку великої війни з Росією Україна підійшла до ситуації, коли здається можливим проаналізувати кожний із варіантів того, як закінчиться для всіх нас ця війна. Хоча, звичайно ж, на кожному зі шляхів ми можемо зустрічатися з варіантами, які нівелюватимуть перемогу або створюватимуть можливості навіть у ситуації поразки.

Смерть над Куполом

Незадолго до российско-украинской войны, когда обсуждалась возможность нападения Владимира Путина на Украину с использованием уже не только диверсантов, но и всего арсенала российской армии – самолетов, ракет, танков (о беспилотниках тогда никто и не задумывался), я пытался понять, как такое нападение может сказаться на мифе об "одном народе" и "единой стране". Ведь одно дело – утверждать, что в России и Украине живет один народ, а Киев – "мать городов русских", и совсем другое – пулять ракетами по этому самому Киеву, а заодно по "настоящим русским городам" Харькову или Одессе.

Крым и страх войны в Европе

В феврале 2014 года нападение России на Украину и оккупация Крыма воспринимались многими на Западе чуть ли не как удовлетворение «исторических» претензий России к соседней стране – на фоне путинских разговоров о «сакральности» Крыма.

Крымский трюк Владимира Путина

В интервью американскому комментатору Такеру Карлсону российский президент заявил, что Запад должен сам позаботиться о «сохранении лица» – попросту говоря, о признании российского статуса оккупированных украинских территорий. «Признание территориальных реалий», как известно, – любимая политическая тема Путина.

Театр одного актора

Серед ймовірних мотивів, якими керувався Володимир Зеленський, коли ухвалював рішення щодо відставки головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного, називають «надмірну популярність» генерала, яка вже перевищила популярність самого президента. Що ж, серед причин такого невиправданого під час війни марнославства називають акторські навички самого Зеленського, який звик до оплесків й хворобливо ставиться до падіння власної популярності – ось, мовляв, що буває, коли виборці вручають свою долю у руки непрофесійного політика!

Крымская ошибка президента Дуды

Слова президента Польши Анджея Дуды о том, что Украина сможет вернуть себе контроль над Донбассом, но вряд ли над Крымом, потому что аннексированный полуостров – «особое место», стали одним из самых резонансных заявлений за последнее время. На них незамедлительно отреагировали и посол Украины в Польше Василий Зварич, и министр иностранных дел Польши Радослав Сикорский. Самому Дуде пришлось затем пояснять свою позицию в социальных сетях и напоминать, что он выступает за восстановление территориальной целостности Украины без каких-либо исключений.

Війна і світ

Коли ще у 2014 році, після окупації та анексії Криму, в Україні говорили, що від результатів російсько-української конфронтації буде залежати вигляд майбутнього, багато хто на Заході ставився до таких думок із очевидним скепсисом. Війна Росії з Україною виглядала конфліктом на периферії вільного світу, у традиційній російській зоні впливу на пострадянському просторі. І як доля світу може залежати від того, чий прапор майорить над Луганськом чи Краматорськом – навіть назви цих міст були відомі небагатьом на Заході!

«Крымская платформа» и «формула мира»

Когда в 2021 году прошел первый саммит «Крымской платформы», было высказано немало сомнений в результативности и эффективности такого подхода к вопросу о деоккупации Крыма. Ведь если Российская Федерация упорно игнорирует международное право и мнение мирового сообщества, то какое имеет, в конечном счете, значение, сколько глав государств и правительств соберется на встрече, посвященной восстановлению территориальной целостности Украины?

Реальність довгої війни

2023 рік в Україні сприймається сьогодні насамперед як рік надій, що не виправдалися. Наприкінці 2022-го багатьом здавалося, що саме 2023 рік буде переломним, навіть президент у своєму новорічному зверненні говорив, що наприкінці 2023 року ну не може ж бути так, як у 2022-му, а медіа обговорювали перспективи майбутнього українського наступу…

Допомога і чвари: все тільки починається

Сенат США провалив процедурне голосування за виділення допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню. Джо Байден назвав вимоги республіканців «політичним шантажем»

Бегство из Крыма

Перебазирование российского Черноморского флота из Крыма в Новороссийск и Очамчиру на территории фактически оккупированной Абхазии – отнюдь не признак силы. Когда Владимир Путин принимал решение об аннексии Крыма, видимо, одним из важных резонов было стремление превратить Крымский полуостров в «непотопляемый авианосец», обеспечить вечное безопасное базирование Черноморского флота России. Но теперь россиянам приходится «прятать» корабли в бухтах, о которых они уже успели забыть – ведь порт в Очамчире не используется для военных нужд с середины 90-х годов прошлого века.

О дивний новий світ

Та підвищена увага, з якою у світі стежили за американо-китайським самітом у Сан-Франциско, стала черговим доказом того, як всі ми зацікавлені у стабілізації і віримо – хай для цього й немає обʼєктивних політичних підстав – що якщо президент Сполучених Штатів і голова КНР про щось серйозне домовляться, епоха конфронтації відійде у минуле.

Тінь Черчилля

Образ Вінстона Черчилля залишається одним із найпривабливіших образів епохи російсько-українського протистояння. Хоробрий політик, який не побоявся не тільки виклику Адольфа Гітлера, а й був готовий чесно розмовляти зі співвітчизниками про всі ті страждання й жертви, які пов'язані з війною, Черчилль залишається важливим прикладом політичного діяча, здатного на вчинок і готового до відповідальності.

Важливий візіт

Мій колега Сергій Сидоренко у своїй статті в одному з інтернет-таблоїдів пояснив прагнення президента України Володимира Зеленського відвідати Ізраїль після терористичної атаки ХАМАСу особистими емоціями Зеленського.

Хто хоче побачити, як народжується фашистська держава, може придбати собі квиток до одного з аеропортів РФ.

На наших очах Росія повертається у своє безславне бандитське імперське минуле, коли погром був головним досягненням цивілізації російського народу
Кожен, хто хоче побачити, як народжується фашистська держава, може придбати собі квиток до одного з аеропортів Російської Федерації. До речі, один з таких аеропортів у дагестанській столиці Махачкалі вчора, 29 жовтня, був захоплений юрбою, яка намагалася знайти євреїв на рейсі, що прибув з Тель-Авіва.

Культура смерті

Французький філософ Владимир Янкелевич сьогодні відомий не тільки тим, що створив власну оригінальну наукову концепцію, а й тим, що після Другої світової війни послідовно відмовлявся вивчати німецьку культуру, бо зробив висновок, що ця культура не просто виявилася нездатною зупинити Голокост, але й сам Голокост вийшов з цієї культури. Янкелевича можна було зрозуміти, його особиста травма була не тільки французькою, а і єврейською травмою. Син батьків з української Одеси, які залишили погромницьку Російську імперію, він знову став «людиною другого сорту» у Франції колаборантів, ледве вижив, боровся у Русі опору. Батько науковця Самуель Янкелевич перекладав німецьких філософів, сам він надихався німецькою філософією і – як музикознавець – творчістю великих композиторів Німеччини й Австрії. Тим більшим було розчарування часів війни, коли німецька культура виявилася культурою смерті.

Раптова криза у відносинах України і Польщі здивувала не лише Захід. Що далі?

Президент Польщі Анджей Дуда уточнив заяву глави уряду Матеуша Моравецького і зазначив, що прем'єр-міністр мав на увазі не відмову від військової допомоги Україні, а те, що сусідній країні не буде передано новітню техніку, яку було закуплено для польської армії.

В грязном подъезде

На протяжении всего времени правления Владимира Путина дискуссии об антисемитизме российского президента были, пожалуй, самыми забавными в оценке его личностных качеств. Даже оппоненты Путина утверждали, что он, конечно, диктатор и людоед, но, конечно же, не антисемит – ведь дружит же с Ротенбергами с самой своей ободранной юности!

Чорноморський флот Росії. ЗСУ знищують російський авангард окупації

Новини про можливі пошкодження кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації перестали вже сприйматися як сенсаційні. Втрата кожного корабля – важкий удар для Чорноморського флоту. Адже сьогодні цей флот використовується Росією не лише як важливий інструмент у війні з Україною, а й як засіб дестабілізації у всьому чорноморському басейні.

НАТО в обмен на Крым?

Слова руководителя аппарата генерального секретаря НАТО Стиана Йенссена о том, что Украина может стать членом НАТО, отказавшись от части своих территорий, произвели в Украине настоящий эффект разорвавшейся бомбы, их комментировали даже на официальном уровне.

Тень Лубянки

Читатели первого после вынесения очередного приговора письма российского оппозиционера Алексея Навального поражаются прежде всего тому, что в этом подробном, изобилующем деталями новейшей истории документе не нашлось места для хотя бы упоминания о войне России против Украины как важной части политических процессов настоящего. Но у меня лично это отсутствие Украины никакого удивления и никаких эмоций не вызвало. Мое коренное расхождение во взглядах со многими российскими политиками и экспертами еще с 90-х годов состоит в том, что они считают захватнические войны своей страны следствием авторитаризма, а я считаю имперскую сущность этого государства и общества главной причиной авторитаризма. Но где, как не в России, издавна научились ставить телегу впереди лошади?

RSS-материал