Резники всех стран, объединяйтесь!

Мій колега Сергій Сидоренко у своїй статті в одному з інтернет-таблоїдів пояснив прагнення президента України Володимира Зеленського відвідати Ізраїль після терористичної атаки ХАМАСу особистими емоціями Зеленського.

Хотів би сподіватися, що шановний колега не повʼязує ці емоції із єврейським походженням українського президента. А ось тим, хто повʼязує, хочу пояснити те, що давно вже не потрібно пояснювати у цивілізованому світі: сама така постановка питання - звичайнісінький чорносотенний антисемітизм.

Сторіччями євреїв звинувачували в тому, що будь-який їхній вчинок продиктований виключно національним чи релігійним інтересом - і більше нічим. Носії цих ідей не тільки вбивали й мучили нас, вони допомогли занепаду й краху власних держав і імперій. Іспанська імперія, яка перетворилася на економічного деграданта після вигнання євреїв чи Російська імперія, чий крах не в останню чергу обумовлений її ксенофобською ідеологією - непогані ілюстрації цієї тези. Але антисемітизм, як ми бачимо, не лікується, це хронічна хвороба.

Зеленський мусить відвідати Ізраїль зовсім не тому, що він єврей. Його походження не має відігравати жодної ролі в ухваленні цього рішення, хай цього й не здатен усвідомити жоден антисеміт. Зеленський мусить відвідати Ізраїль тому, що він представляє демократичну країну, яка чи не першою зазнала нападу обʼєднаної диктатури - й нерозуміння цього в Ізраїлі й стало однією з причин трагедії. Нічого випадкового немає в тому, що представники Росії, Ірану і ХАМАС зустрічаються у Москві, а згодом іранські безпілотники вбивають українських дітей, а хамасівці іранською зброєю перерізають горло ізраїльським дітям. Це одна війна. Війна у якій підтримувані демократіями Україна, Ізраїль чи Тайвань - на одному боці, а Росія, Іран та ХАМАС - на іншому. І якщо «глобальний Південь» не знає, на якому боці йому бути й планує приєднатися до переможця - що ж, тим гірше і для нас, і для «глобального Півдня».

Наша проблема зовсім не в тому, що візит українського президента не так буде сприйматися на «глобальному Півдні».

Той Південь нікуди не дінеться і, як я вже казав, приєднається до переможців.

Наша проблема в тому, що тотожність війни проти України і Ізраїлю зовсім не всіма сприймається у США, як ми бачимо. І що допомога Ізраїлю для цієї частини американського політикуму і суспільства - непоганий привід для зменшення допомоги, як ми бачимо. Й нам потрібно докласти неабияких зусиль, щоб цього не відбулося.

Бо ціна зменшення такої підтримки - нові втрачені українські життя і нові загарбані українські землі. Й ганебний кінець війни по плану Путіна - «глобальний Південь» буде цьому тільки аплодувати, бо побачить у нашій ганьбі сором Заходу. Але це ж точно не те, до чого ми прагнемо, правда? І точно те, чого не бажає і прагне не допустити президент України. Ось чому він має летіти до Ізраїлю - не для ізраїльтян. Для українців.

Ну і наостанок - кілька слів спеціально для українських антисемітів, саме для них, бо тим, хто вибрався з політичного середньовіччя, мені нема чого сказати. Ви можете ненавидіти євреїв - всіх - і біситися у вашій нестримній люті. Після появи єврейської держави ваші емоції нічого не варті. І повірте мені не як єврею, а як політичному аналітику: незважаючи на всі виклики, ця держава вже нікуди не дінеться.

А от Українську державу ми з вами можемо втратити. Всі ми - і антисеміти, і семіти, і етнічні українці, які поважають своїх співвітчизників інших національностей, і етнічні українці, які не поважають. І що буде після такого фіналу? Будете писати книжки про єврейський заколот або прислуговувати окупантам, якщо виживете? Хочете такої долі?

Тому моя вам порада: вгамуйте свої емоції до перемоги, правда. Ми, українські євреї чи українці єврейського походження, намагаємося допомогти державі, яка в будь-якому разі буде насамперед вашою. Щоб мати можливість далі ненавидити нас й прищеплювати цю нелюбов вашим дітям, вам потрібно вижити і перемогти. І кожен з українських патріотів - якого б етнічного походження він не був - сприяє у цьому кожному з вас.

Виталій Портніков