Резники всех стран, объединяйтесь!

Країни НАТО повинні запропонувати Україні вступ та конкретний графік тому що це допоможе президенту Володимиру Зеленському «продати» українцям можливі територіальні поступки під час перемовин з Москвою.

Ось такий, м’яко кажучи, нетрадиційний мотив приєднання до Альянсу вказують у своїй колонці The Washington Post Стівен Біган, колишній заступник держсекретаря США (2019 -2021 р.) та оглядач Post Марк Тіссен.

Вони виходять з того, що у 2008 році Альянс зробив помилку, пішовши за Росією і почавши затягувати зі вступом України до НАТО. Зараз, впевнені Біган та Тіссен, можна частково виправити цю помилку: «більшість союзників хочуть встановити конкретний графік вступу Києва, а Сполучені Штати чинять опір , стурбовані тим, що конкретна обіцянка членства спровокує Росію». І вони наводять п’ять причин, чому «ми повинні привести Україну до НАТО». Пункт про Зеленського стоїть другим. Далі даю аргументацію авторів з невеликими скороченнями.

Посилити Зеленського

Якби президент України Володимир Зеленський сьогодні заявив, що готовий розглянути мирну угоду, яка залишить будь-яку територію України в руках Росії, його б скинули з посади. Український народ не налаштований на компроміс…
Лише надаючи гарантії безпеки НАТО, Зеленський може продати своїм громадянам припинення вогню або перемир’я — особливо якщо Україна не досягне своїх цілей витіснити Росію з кожного дюйма суверенної території України.

Зараз Україна перебуває на початковій стадії контрнаступу. Для успішного завершення цієї операції потрібен час і ресурси. Сполучені Штати повинні підтримувати Україну в її зусиллях повернути всі її незаконно окуповані землі від Росії — і Америка не повинна використовувати обіцянку членства в НАТО для тиску на Київ, щоб він пішов на територіальні поступки.

Але може настати час, коли Зеленський може зіткнутися з вибором, подібним до того, який стояв перед канцлером Західної Німеччини Конрадом Аденауером у 1955 році, коли його країна була фізично розділена і піддавалася серйозній загрозі з боку Радянського Союзу. Аденауеру доводилося вирішувати між тим, щоб домагатися повного возз’єднання чи захистити контрольовану ним частину Німеччини, закріпивши її в альянсі НАТО. Він обрав безпеку — і через 34 роки його вибір був підтверджений, коли впала Берлінська стіна і його країна возз’єдналася як вільна, суверенна та демократична держава.

Колишній радник з національної безпеки Стівен Дж. Гедлі впевнений, що Зеленський може отримати значну підтримку серед виборців, щоб зробити те саме, «якщо частиною угоди буде членство в НАТО — не через шість років, не через шість місяців, а тут і зараз. … Тому що це його страховий поліс, гарантія того, що російське вторгнення не відновиться з тієї частини території України, яку Росія все ще окупує».

Останнє слово, звичайно за українцями. Їм вирішувати, чи приєднуватися до НАТО, перш ніж вони повністю об’єднають свою країну чи ні. Але якщо вони це зроблять, НАТО не повинна визнавати анексію Росією будь-якої української території — так само, як союзники ніколи не визнавали радянську анексію країн Балтії»