Резники всех стран, объединяйтесь!

Ви знаєте, я не хочу зловтішатися через результати Вільнюського саміту. З простої причини. Тезу «Зеленський повністю провалився у Вільнюсі» активно смакують зараз російські медіа-смітники. А я аж ніяк не збираюся співати в унісон з Москвою.
 
Тому. Давайте реально поглянемо на результати Вільнюсу – спокійно і об’єктивно.
 
* Країни-члени НАТО прийняли програму військової допомоги Україні по $500 мільйонів на рік для модернізації ЗСУ і переходу на стандарти НАТО;
* Скасування ПДЧ для України;
* Німеччина анонсувала пакет військової допомоги Україні на 700 мільйонів євро. До нього увійдуть кілька установок Patriot, інші ПЗРК, додаткові танки Leopard-1, БМП Marder, 20 тисяч снарядів артилерії та снарядів для танків Leopard, а також техніка для розмінування;
* Франція заявила, що надала Україні далекобійні ракети. Про це повідомив президент країни Еммануель Макрон. Він не зазначив, про які саме ракети йдеться, однак за інформацією ЗМІ, до України нібито прибуло 50 ракет Scalp/Storm Shadow.
* Коаліція з 11 країн почне підготовку українських пілотів на F-16 у серпні.
* Ну й символічне. Рада Україна-НАТО.
 
Безумовно, це взагалі не те, чого хотів Зеленський. Але це зовсім немало. Особливо ПДЧ. Проте.
 
Чи заслуга це Зеленського? Ні. Це заслуга українців. Очевидно, ПДЧ нам прибрали як раз на знак пошани до українців, які захищають свою країну. До всіх – від стрільця до комбригів і головнокомандувача, і від громадянина який жертвує на ЗСУ до топового волонтера.
 
Простий приклад. На фронті зараз один з найбільш масових безпілотників, це «Валькірія». А чому так? А тому, що команда волонтерів з АрміїСОС свого часу створила максимально простий, надійний і недорогий БПЛА. З початком вторгнення АрміяСОС змогла його реанімувати (у 2019 р. виробництво зупинилося), а потім фірма «Бойові птахи України» налагодила масовий випуск «Валькірій». Інші волонтери їх придбали і передали на фронт. В тому числі – мені, у 72-у. Ви участі держави не помітили? Я теж. А участь українців? Ну, і мій скромний внесок там є.
 
І це лише один приклад з тисяч.
 
НАТО іде на зустріч не владі, а нам. Нам, людям які захищають свою країну. Але цього недостатньо. Цитую.

«Шкода, що не всім на Заході ще до кінця зрозуміло, що ключем до перемоги над російським агресором, що загрожує всьому демократичному світу, є саме членство України в НАТО. А гарантії, які зараз обговорюють, мають бути не гарантіями безпеки від НАТО, а гарантіями безпеки в НАТО». Знаєте, хто це сказав? Це Петро Порошенко. І думаю, не треба пояснювати чому він правий.
 
Двері до НАТО відкриті і чи запросять нас до НАТО залежить як раз таки від влади. «Ми зможемо надіслати запрошення для України приєднатися до НАТО, коли з цим погодяться союзники і коли всі умови будуть виконані», - говориться у підсумковому комюніке саміту. Про які умови ідеться? Про це сказав генсек НАТО – боротьба з корупцією, реформи і сумісність зі стандартами НАТО. Про які реформи він говорить?
 
Очевидно, ідеться про те, про що країни Заходу говорять регулярно. Повернути повноцінну свободу слова без владних мономарафонів. Повернути корпоративне керування держкорпорацій. Повернути реальну незалежність антикорупційним органам. Припинити втручання в самоврядування на місцях. Коротше. Країни НАТО вимагають повернути все, зроблене президентом Порошенко. І розвивати далі.
 
Зеленський хоче в НАТО? Все в його руках. Для цього треба не випускати Безуглу і штатних пропагандистів з тезами «ми воюємо за безпеку Європи, а нас в НАТО не беруть», а працювати. Важко і ретельно працювати. Зеленський не знає як? Хай запитає у Порошенка – Петро Олексійович підкаже.
 
Треба працювати, а не влаштовувати політичні істерики. Дорогу долає той хто іде.

Дмитро "Калинчук" Вовнянко