Резники всех стран, объединяйтесь!

На Одещині 13-річна дівчинка взяла вдома 24 тисячі доларів. Кажуть, що батьки щось продали і збирались купувати будинок.

В дівчинки сталось кохання. І вона вирішила зі своїм хлопцем, якому 24 роки, втекти в Молдову, бо це недалеко від їхнього села.

Найцікавіше - український кордон вони пройшли. Так, неповнолітня особа і хлопець призовного віку.

А кордон з Молдовою перетнув лише він, з грішми. А її завернули. Особи такого віку не можуть подорожувати без батьків чи опікунів.

І от я собі думаю: ЯК НЕПОВНОЛІТНЯ ПЕРЕТНУЛА КОРДОН? ЯК ЙОГО ПЕРЕТНУВ ХЛОПЕЦЬ ПРИЗОВНОГО ВІКУ?

І у мене лише одна відповідь на це просте питання. Ви теж знаєте цю відповідь.

Десь бачила експертні підрахунки: ринок послуг військкоматів (вони зараз по-іншому називаються) обчислюється в 3 мільярди доларів. Певне, є припущення і щодо грошей, які крутяться на «ринку прикордонних послуг». Там теж все добре, думаю.

До знайомих, які взяли в оренду земельну ділянку і збирались починати будувати приміщення для бізнесу, зранку прийшло 5 поліцейських. Хочуть документів і відповідей на питання. Годину власники їх впрошували залишити припис, щоб підготувати відповіді на питання. В установленому законом порядку.

Пишу ці рядки, а поліцейські ще там.

- А чого вони хочуть? Це ж справді можна затребувати документи і все подивитися! - питаю у їхньої юристки.

- Та грошей вони хочуть, - втомлено відповідає та. - Власники не платять і не будуть.

- І що ти робитимеш, як юристка?

- Підготую відповідь, надам копії всіх документів, і буду виходити на начальство з тим, щоб їх залишили у спокої. Правова позиція у нас стовідсоткова. Але ходили, ходять і будуть ходити. Люди часто воліють розрахуватися, щоб їх залишили у спокої. Ми не будемо. Ми все робимо, як книжка пише.

Тобто, ніякі зарплати і покарання ніяк не вплинуть на ці тіньові потоки. Будуть ризикувати, але заробляти.

Це як зі смертною карою у Китаї - є смертельне покарання, але кількість тих, хто її отримує, не зменшується. По 15 тисяч щорічно страчують, це орієнтовні цифри. І що? І нічого.

Он в Одесі воєнком Борисов був. Знайшли його нерухомість в Іспанії. Будинок, квартира, офіс. Ще пара машин. Все на 4 мільйони євро. Все придбано під час широкомасштабного вторгнення.

І я чомусь думаю, що якби не прискіплива увага медіа, то звільнили б воєнкома тихенько, всі, хто треба, заробили б грошей, і поїхав би цей пан до Іспанії щасливо і безтурботно жити далі.

Але Печерський райсуд столиці обрав Євгену Борисову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення 150 млн грн застави. Кажуть, сидить.

Цікаво, як швидко ми про все забудемо і як швидко він опиниться на свободі? Те, що опиниться, якось навіть не сумніваюсь. З такими-то грішми…

Сумно, що аж край. Як в пісні співається.

Я не буду в черговий раз писати, що в той час, поки одні гинуть за свободу своєї країни, інші збагачуються попри всі норми і закони. Ви і самі все це знаєте.

А воно ж вибухне. Всі ці віджими бізнесів єрмаками і компанією, всі ці приниження бізнесу, який ледве дихає, ігнорування людських потреб, зашквар влади з бюджетами, брутальне ставлення до поранених, до сімей загиблих, неможливість без подвигу оформити документи, відправлення до вʼязниць героїв і розвідників…

Найстрашніше, що, здолавши ворога зовнішнього, активна частина громадян буде змушена рубати голови внутрішнім гідрам.

Інакше нічого у нас, як країни, не вийде.

Зоя Казанжи