Резники всех стран, объединяйтесь!

24 лютого 2022 року. російські війська стрімко долають кордон із тимчасово окупованим Кримом і рухаються на Херсон, Мелітополь, Маріуполь. Попри те, що українська влада ще з 2014 заклала на цьому шляху потужні мінні поля – вибухи не спрацьовують. Окупанти майже безперешкодно долають десятки кілометрів. Як так могло статися? Українське суспільство дедалі наполегливіше ставить це питання владі, і отримує щораз інші відповіді. Розлоге інтерв’ю генерал-майора Соколова частково проливає світло на ті події, однак і там суперечностей не бракує.

Отже, за словами генерала, мінні поля таки існували. Однак про них знало місцеве населення, та й ворог теж. Їх розмінували завдяки потужним артилерійським ударам. Через шквальний вогонь артилерії не вдалося підірвати мости, адже це було треба робити заздалегідь, коли ворог не стояв упритул і не міг перешкодити саперам. Було підготоване мінування для автошляхів, якими рухалися танкові колони противника. Але – не було наказу мінувати і підривати.

Друге питання – оборонні споруди. Їх не будували, бо Херсонська область не мала особливого статусу, і треба було відчужувати землі під будівництво укріплень. Цим займатися ніхто не став. За словами генерал-майора, позиції для артилерії і ППО були облаштовані лише в посадках, де земля нічия. Оборонні позиції вглибині - існували лиш на папері.

Третє, і найголовніше - люди. Точніше, їхня відсутність. За словами Соколова, план на вторгнення росії передбачав наявність 4 бригад на півдні: двох механізованих, двох загальновійськових + посилення з двох загонів ТРО, Херсонського й Миколаївського. Однак насправді на момент вторгнення на ділянці перебували близько 1500 людей, це заледве одна бригада. Причому безпосередньо на кордоні, на трьох опорних пунктах – лише 250 захисників, розпорошені на ділянці 200 км. 59 бригада перебувала в Олешках, укомплектована лише на 60%. Соколов каже, що наказав їм висувати до кордону ще 23 числа. Однак офіцери 59-ки згадують – о 4 ранку 24.02 почули вибухи і лише тоді отримали наказ рухатися до кордону. Ціною страшних втрат їм вдалося не потрапити в кільце.

Артилерія на момент вторгнення перебувала на навчаннях на Київщині, інженерні війська – на Волині. Соколов каже, що доповідав керівництву – генералу Наєву - про недостатність укомплектування, однак списує брак живої сили на загальну розтягнутість лінії фронту. Свою роль у здачі півдня зіграла і несподіваність та масованість російської атаки.

І тут в розповіді з’являється велетенське АЛЕ, яке не перекрити жодним виправданнями. Станом на 22 лютого у Соколова не було команди щось готувати, хоча верховний головнокомандувач про все знав заздалегідь.

Ще влітку 2021 США попередили Зеленського про намір путіна напасти. Вже восени були відомі напрямки, на яких будуть зосереджені основні удари. Після досить легковажної реакції – Вашингтон задіяв ЗМІ. Проте голова фракції «слуг» Арахамія підраховував, скільки коштує «істерія і нагнітання паніки» економіці України.

То напевне, щоб запобігти істерії – напередодні повномасштабного вторгнення уряд запускає шатли з Чонгару, замість мінування автошляхів і мостів по всьому півдню ? В іншому місці забирають 4 бригаду НГУ з Гостомеля, фактично оголивши стратегічний аеродром біля Києва? Навіщо напередодні вторгнення розкидати війська по віддалених полігонах на навчання? А коли вторгнення почалося, в ОП три дні не відповідали на дзвінки голови Херсонської обладміністрації.

Питань більше, ніж відповідей. На тлі свідчень генерала Соколова зрозумілим є крок уряду звільнити усіх заступників колишнього міністра оборони, окрім Павлюка. Це має показати західним партнерам, що Україна готова до змін і працює над ними. Однак поки ми не знаємо, хто прийде на місце звільнених - радіти зарано. А про те, що відбувалось до вторгнення на півдні, як і за те що відбувалося після на військових закупівлях, відповісти владі все одно доведеться. Рано чи пізніше.

@zakrytazona