А) п. 8 стор. 2, де країни підтвердили висновки попереднього саміту на Балі, а також резолюції прийняті на Раді Безпеки ООН та Генеральній Асамблеї ООН (A/RES/ES-11/1 та A/RES/ES-11/ 6) і підкреслили, «що всі держави повинні діяти відповідно до цілей і принципів Статуту ООН у повному обсязі». А саме, що відповідно до Статуту ООН, «усі держави повинні утримуватися від погрози силою або її застосування з метою захоплення територій проти територіальної цілісності, суверенітету чи політичної незалежності будь-якої держави. Застосування або загроза застосування ядерної зброї зброї неприпустимо».
Б) п.10 стор. 2, де згадується про "людські страждання та додаткові негативні наслідки війни в Україні щодо глобальної продовольчої та енергетичної безпеки, ланцюжків поставок, макрофінансової стабільності, інфляція та зростання, що ускладнило політичне середовище в країнах, особливо тих, що розвиваються і найменш розвинених країнах, які все ще оговтуються після пандемії COVID-19 та економічної кризи, яка завадила реалізації Цілей розвитку». Ми можемо скільки завгодно обурюватися останній фразі «There were different views and assessments of the situation («Були різні погляди та оцінки ситуації»), але давайте припустимо, що це не зрада, а дійсно у 20 країн не може бути одностайної оцінки по всім пунктам. Не треба забувати, що навіть оцінка однієї країни – агресорки рф – вже дає підстави для формулювання про «різні погляди…»
В) п. 11 стор. 3, де є заклик до повної, своєчасної та ефективної реалізації "зернової угоди" для забезпечення негайного та безперешкодного постачання зерна, продовольства, добрив і сировини з України та рф. При цьому країни закликали припинити напади на відповідну інфраструктуру.
Г) п. 13 стор 3, де країни закликають «всі держави дотримуватись принципів міжнародного права». «Ми об’єднаємось у своєму бажанні докладати зусиль щодо усунення негативного впливу війни на світову економіку та вітаємо всі відповідні та конструктивні ініціативи, які підтримують всебічний, справедливий, і міцний мир в Україні, який підтримуватиме всі цілі та принципи ООН»
«Что касается притязаний в области международных отношений, то Индия порой страдала от раздвоения личности, будучи не в силах справиться с противоречием между будущим, требующим более активной и гибкой роли страны на мировой арене, и прошлым, тащившим индийскую дипломатию в болото схоластических споров с другими неприсоединившимися государствами, брошенными на произвол судьбы и всеми забытыми после окончания холодной войны. Реальная политика в течение последних двух десятилетий была обращена на восток – в ближайшем будущем Индия намеревалась занять достойное место в огромном азиатском регионе»
«Обама и Клинтон прекрасно сознавали важность развития партнерских отношений с Индией
– не только в силу конкретных выгод для нас, но и в связи с тем, что они были важнейшим условием и началом «восстановления внешнеполитического равновесия» за счет усиления азиатского направления. Шаг за шагом мы расширяли двустороннюю повестку дня, развивая сотрудничество в области борьбы с терроризмом; изыскивая возможности для партнерства в области науки и образования; наращивая двухстороннюю торговлю и инвестиции; инициируя систематическое обсуждение проблем изменения климата и значительно продвигаясь вперед в сотрудничестве в области обороны. К концу первого президентского срока Обамы Индия проводила больше совместных военных учений с США, чем с какой-либо другой страной, а ее закупки американского вооружения и военной техники выросли с немногим более $200 млн до $2 млрд.»
Валерій Калниш
Отправить новый комментарий