Після ватника моїм головним ідеологічним ворогом є колективний Поворознюк. Він же колективний кугут.
Іронічно, що виглядає він приблизно так, як українця описує російська пропаганда. Пихатий, недалекий, самовпевнений невіглас. Він вірить в побрехеньки та продукує побрехеньки, він судить себе та інших різними мірилами, він дурний, але цинічний, він оцінює всіх та вимогливий до всіх, крім себе. Він вимагає забрати та поділити, списати йому кредит, послати до армії усіх, хто йому не подобається, а його тим часом випустити до Польщі, в нього плосковухіє. Коротше, як російський квасний націоналіст типу Холмогорова, тільки український та буряковий.
Я вважаю цього мудня вкрай небезпечним, скільки б вишиванок він на себе не вдягнув.
Саме тому я кожного разу, що той Дон Кіхот, терпляче в сто п'ятсотий раз розповідаю - то брехня, то побрехеньки, того не було, так не треба, так не можна. Бо більше за все боюся прокинутися, і зрозуміти, що довкола лише такі.
Я впевнений, що ватника я переможу.
Щодо кугута не впевнений.
© Victor Tregubov
Отправить новый комментарий