Резники всех стран, объединяйтесь!

Я весь час запитувала у латишів: на їхню думку, якби росія атакувала Латвію, якою була б відповідь НАТО? Чи вступив би Альянс у повномасштабну війну?

Відповіді чітко поділені хронологічно, до 24 лютого і після. До - однозначно ні. Після - можливо.
Це думка звичайних людей, не експертів з військової справи. Але я згодна з ними. До України ніхто не вірив, що росію можна перемогти. Це ж треба було так залякати світ...

Українці єдині, хто знає їх як облуплених. Знає у побуті, у роботі, на відпочинку, знає як вони виховують дітей, що їдять на обід і як ставляться до своїх старих. Знають справжню ціну перемогам совка у Другій світовій.

Ми могли б обійняти пересічного німця і сказати: слухай, друже. Не бійся. Росіяни тоді дійшли до Берліна, бо у червоній армії воювали наші. Ну так склалося історично, хай минуле лишається у минулому, але от зараз ти просто не бійся і все.

Західних друзів дивує і непокоїть алогічна впевненість українців у перемозі. Ми поводимось так, ніби у нас є секретний козир у рукаві, щось таке, що виходить за межі математичного співвідношення сил і засобів. У росіян більше людей, зброї і техніки. А запитайте першого-ліпшого українця, і він вам скаже: наша перемога - питання часу. Вона невідворотна, просто нам хочеться швидше.

І тим, хто звик завжди тримати сторону переможців, потрібно триматися України.

© Тамара Горіха Зерня